Розвиток підприємництва на основі міжнародних інвестиційних ресурсів

Автор:

Анотація: В статті дослідженні та окресленні питання інвестиційних ресурсів та їхній вплив на розвиток підприємництва, ефективне здійснення інвестиційної діяльності на поточному етапі має важливе значення для розвитку української економіки та підвищення конкурентоспроможності компаній, необхідних для її інтеграції до європейського соціально-економічного простору. Актуальність роботи полягає у необхідності сучасних компаній вирішити проблему вибору пріоритетних напрямків інвестування на основі визначення інвестиційних проектів, які мають достатній потенціал та забезпечують досягнення стратегічних цілей розвитку. Досліджено структуру міжнародних інвестицій у країні за джерелами фінансування у 2016-2020 роках, зроблено висновки про значущість змін та напрямок, що відбулися у цей період, позитивні та несприятливі зміни у створенні капітальних інвестицій характеризується. Розглядається питання скорочення інвестицій у спеціальні (вільні) економічні зони та пріоритетні зони розвитку, а також можливості та перспективи залучення інвестицій у ці зони та території. Визначено шляхи та умови покращення інвестиційного клімату країни, що збільшить приплив прямих іноземних інвестицій та фінансування загальних капітальних інвестицій.

Бібліографічний опис статті:

. Розвиток підприємництва на основі міжнародних інвестиційних ресурсів//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2021. - №11. - https://nauka-online.com/publications/economy/2021/11/04-4/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No11 листопад 2021

Економічні науки

Андрух Валерія Іларіонівна

магістр

Національного технічного університету України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Науковий керівник:

Дергачова Г.М.

кандидат економічних наук, доцент

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

 РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА НА ОСНОВІ МІЖНАРОДНИХ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ

ENTREPRENEURSHIP DEVELOPMENT ON THE BASIS OF INTERNATIONAL INVESTMENT RESOURCES

Анотація. В статті дослідженні та окресленні питання інвестиційних ресурсів та їхній вплив на розвиток підприємництва, ефективне здійснення інвестиційної діяльності на поточному етапі має важливе значення для розвитку української економіки та підвищення конкурентоспроможності компаній, необхідних для її інтеграції до європейського соціально-економічного простору. Актуальність роботи полягає у необхідності сучасних компаній вирішити проблему вибору пріоритетних напрямків інвестування на основі визначення інвестиційних проектів, які мають достатній потенціал та забезпечують досягнення стратегічних цілей розвитку. Досліджено структуру міжнародних інвестицій у країні за джерелами фінансування у 2016-2020 роках, зроблено висновки про значущість змін та напрямок, що відбулися у цей період, позитивні та несприятливі зміни у створенні капітальних інвестицій характеризується. Розглядається питання скорочення інвестицій у спеціальні (вільні) економічні зони та пріоритетні зони розвитку, а також можливості та перспективи залучення інвестицій у ці зони та території. Визначено шляхи та умови покращення інвестиційного клімату країни, що збільшить приплив прямих іноземних інвестицій та фінансування загальних капітальних інвестицій.

Ключові слова: підприємництво, інвестиція, стратегія, інвестиційні ресурси, міжнародні інвестиції, організаційні заходи.

Summary. The article studies and outlines the issues of investment resources and their impact on business development, effective investment activities at the current stage is important for the development of the Ukrainian economy and increase the competitiveness of companies needed for its integration into the European socio-economic space. The urgency of the work lies in the need for modern companies to solve the problem of choosing priority areas of investment based on the definition of investment projects that have sufficient potential and ensure the achievement of strategic development goals. The structure of international investments in the country by sources of financing in 2016-2020 is studied, conclusions are made about the significance of changes and direction that took place during this period, positive and unfavorable changes in the creation of capital investments are characterized. The issue of reducing investments in special (free) economic zones and priority development zones, as well as opportunities and prospects for attracting investment in these zones and territories is considered. Ways and conditions for improving the country’s investment climate have been identified, which will increase the inflow of foreign direct investment and financing of total capital investments.

Key words: entrepreneurship, investment, strategy, investment resources, international investments, organizational measures.

Вступ. Актуальним питанням в умовах кризи для підприємства є правильно сформована стратегія розвитку, яка дозволяє впорядковувати та розподіляти обмежені ресурси, враховуючи сильні та слабкі сторони діяльності суб’єкта господарювання. Загальною ціллю розробки стратегії розвитку підприємства є створення умов, які дають змогу забезпечувати порівняно високі і стійкі темпи економічного зростання. Основними векторами створення та реалізації стратегії визначено технологічні, економічні, управлінські заходи, сприяють формуванню сучасної системи економічного зростання підприємства, основою якої є інновації та інвестиції. Внаслідок обмеженості інвестиційних ресурсів, реалізація інвестиційного потенціалу в повній мірі виявляється неможливою, тому багато підприємств стикаються з проблемою формування своєї внутрішньої інвестиційної стратегії, з необхідністю встановлення чітких стандартів підготовки, прийняття та реалізації інвестиційних рішень.

Постановка проблеми. Все наведене вище свідчить про визначення потреби у формуванні та реалізації стратегії інноваційно‑інвестиційного розвитку підприємств, яка підвищить ефективність управлінських рішень у процесі інноваційно‑інвестиційного напряму їх розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження процесу формування та реалізації стратегії інноваційно‑інвестиційного розвитку підприємств розкривали у своїх роботах такі вчені як: Бондаренко А. Ф., Васильєва Т. А., Грищенко О. С., Денисенко М. П., Йохна М. А., Крейдич І. М., Михайлова Л. І., Нейкова Л. І., Стадник В. В., Пальчевич Г. Т., Черваньов Д. М. та інші.

Метою статті є удосконалення теоретичних підходів та вироблення науково‑практичних рекомендацій з приводу формування та реалізації інноваційно‑інвестиційної стратегії стійкого розвитку підприємств.

Методологія. Оцінювання впливу проводилось з використанням методів статистичного дослідження, зокрема, методу кореляційного аналізу. Візуалізація динаміки інвестицій з неї представлена на підставі даних Державної служби статистики України. Узагальнення результатів здійснено з використанням системного підходу.

Виклад основного матеріалу. У сучасних економічних умовах питання забезпечення сталого розвитку компаній постає відносно гостро. Одним з альтернативних джерел досягнення такого розвитку є інвестиції та інновації. Інвестиції є джерелом матеріалізації інновацій, іншими словами, інновації фінансуються з інвестиційних джерел. Важливо усвідомлювати, що інвестиції у виробничий процес втрачають свій потенціал в умовах низького виробничого навантаження [5].

Ф. Л. Брю і К. Р. МакКоннел трактує поняття інвестицій як витрати на виробництво та нагромадження засобів виробництва, збільшення запасів [9]. В. Г. Федоренко під інвестиціями розуміє «сукупність заходів та діяльності фізичних та юридичних осіб, які вкладають власні ресурси (у матеріальній, фінансовій чи іншій майновій формі) з метою отримання прибутку» [3, с. 11]. Це означає, що, на думку В. Ф. Шарпа – це спосіб розміщення капіталу, який повинен забезпечити збереження або зростання його суми.

Це означає, що можна сказати, що джерелом економічного розвитку компанії є інвестиції та інновації, їх відображення у виробничому процесі. Комплекс дій суб’єкта господарювання щодо вибору найбільш ефективних шляхів та методів інвестування інвестиційних ресурсів у науково-технічний розвиток з метою підвищення якості та конкурентоспроможності продукції та довгострокового завоювання нових ринків збуту реалізується з точки зору інноваційної стратегії розвитку інвестицій.

Результати такої стратегії представлені не лише шляхом отримання додаткового прибутку, а й шляхом оптимізації існуючих та подолання нових ринкових прогалин, мінімізуючи при цьому ризик повної або часткової втрати ресурсів для досягнення цілей. Однак у сучасних реаліях розвитку бізнесу існує ряд факторів, що обмежують інноваційні інвестиційні процеси в компанії.

До них можемо віднести:

  • недостатній обсяг державного фінансування інноваційних проектів та продуктів;
  • нестача власних ресурсів;
  • низька інвестиційна активність вітчизняних та зарубіжних інвесторів;
  • прогалини у податковому законодавстві;
  • відсутність мотивації до впровадження та реалізації науково‑дослідних ноу‑хау;
  • слабкі взаємозв’язки науки та сфери виробництва.

На основі зазначених стримуючих чинників визначено, що інноваційно‑інвестиційна стратегія повинна мати комплексність, цільову спрямованість, безперервність та містити чіткий напрям розвитку в довгостроковій перспективі. Щодо самого процесу формування інноваційно‑інвестиційної стратегії то він повинен включати комплекс процедур від визначення цілей і завдань інноваційно‑інвестиційної діяльності до розробки основної концепції стратегії інноваційного розвитку підприємства.

При чому складність такого процесу полягає в тому, що існує велика кількість альтернативних варіантів інвестиційних стратегічних орієнтирів, які повинні відповідати інноваційним цілям розвитку підприємства. Бондаренко А.Ф., Васильєва Т. А., Грищенко О. С. пропонують розглядати інноваційно‑інвестиційну стратегію забезпечення стійкого розвитку підприємства з точки зору двох взаємопов’язаних та взаємозалежних блоків: інвестиційного та інноваційного, об’єднаних єдиною системою принципів, методів та механізмів реалізації, критеріїв прийняття управлінських рішень [1].

Базисом щодо розробки інноваційно‑інвестиційної стратегії розвитку підприємства визначено:

  • виваженні та правильні стратегічні управлінські рішення, які орієнтовано на зміну економічного середовища;
  • оптимальний обсяг виробничих ресурсів та інтелектуальний потенціал;
  • гнучкість та здатність до адаптації зміни зовнішнього середовища.

Залежно від джерел фінансування визначаються напрями використання інвестицій

Таблиця 1

Основні джерела фінансових ресурсів та напрями їх використання

Використання фінансових ресурсів
Джерела Фінансовий резерв Витрати на споживання Прямі інвестиції
Прибуток(чистий) + + +
Амортизаційні відрахування + +
Пайові внески (статутний чи акціонерний капітал) + +
Мобілізація внутрішніх ресурсів + +
Страхові внески до пенсійного фонду +
Кошти від розміщення власних цінних паперів та реалізації цінних паперів інших емітентів + + +
Кредити і позички + +
Спонсорство + +
Державні субсидії +
Інші + + +

Джерело: складено автором на основі [7]

Сферами інвестицій можуть бути: виробнича діяльність, екологічні проблеми, соціально-економічні програми, інноваційні проекти, інфраструктура, охорона та відтворення ґрунтових ресурсів

Автори виділили 3 блоки зв’язку між інноваціями та інвестиціями [1]:

  • організаційно-управлінський;
  • фінансово-економічні;
  • законодавство.

Перший блок розкриває критерії прийняття управлінських рішень, визначаючи організаційні механізми інновацій відповідно до обсягів інвестицій. Фінансово -економічний блок полягає в ефективному інвестуванні інвестиційних ресурсів у процесі розробки та впровадження відповідних інновацій та інвестиційних пріоритетів. Нормативно -правовий блок передбачає застосування стимулів та механізмів підтримки науково -технічної діяльності, вдосконалення нормативно -правової бази у сфері інноваційної та інвестиційної діяльності. Основу ефективного впровадження інноваційної стратегії розвитку інвестицій визначають:

  • інвестиційний блок, який повинен орієнтуватися на стратегічні завдання інноваційного розвитку підприємства;
  • відтворення в інвестиційних проектах інновацій‑ них орієнтирів або програм;
  • вибір інвестиційних проектів, які обумовлені перспективними науково‑технічними інноваціями;
  • інноваційність як основна вимога до інвестиційних пріоритетів суб’єктів господарювання;
  • застосування додаткових адміністративно‑правових стимулів за рахунок фінансової та організаційної підтримки інноваційної діяльності.

Інвестиційні та інноваційні процеси варто розглядати як особливі взаємопов’язані етапи розвитку однієї виробничо‑економічної системи. Виходячи з цього можна вести мову про впровадження спільної інноваційно‑ інвестиційної стратегії стійкого розвитку, в рамках якої, з одного боку, здійснюються фундаментальні і прикладні дослідження, розробляються нові технології, працює система акумулювання і пошуку інноваційних ідей, а з іншого ‒ відбувається пошук капіталу, відбір інвестиційних проектів, запроваджування його у виробництво [6].

Виходячи з вищезазначеного можна зробити висновок, що інноваційно‑інвестиційна стратегія являє собою довгострокову та перспективну програму, що здійснює формування та реалізацію інноваційних переваг, які повинні мати відображення в позитивних якісних змінах інвестиційного процесу. Спираючись на проведенні вище дослідження, пропонуємо власну розробку етапів формування та реалізації інноваційно‑інвестиційної стратегії стійкого розвитку підприємства.

В основу формування даної стратегії покладено алгоритм, що має логічну послідовність та основне цільове спрямування ‒ формування оптимального варіанта щодо прийняття рішення.

Початковим етапом формування інноваційно‑інвестиційної стратегії є діагностика середовища підприємства, аналіз та оцінка факторів, які впливають на неї. Даний етап характеризує підприємство в цілому і виявляє сильні та слабкі фактори впливу на нього, його можливості і загрози.

Наступний етап полягає у виборі місії цілей та завдання стратегії інноваційно‑інвестиційного розвитку підприємства. Основними цілями досліджуваної стратегії є забезпечення економічного зростання в умовах мінливості внутрішнього та зовнішнього середовища в якому працює підприємство в контексті інноваційності його діяльності.

Реалізація таких цілей можлива за рахунок постановки завдань стимулюючого характеру, які полягають у створенні передумов впровадження інновацій за рахунок ефективного використання інноваційно‑інвестиційного потенціалу підприємства. Такий потенціал повинен бути інтегральною характеристикою інноваційного ресурсного забезпечення підприємства і включати такі складові, як виробничий, технічний, фінансовий та кадровий потенціал.

Ще одним напрямом запозичення коштів є іноземне пряме інвестування, яке використовується для впровадження масштабних проектів, що супроводжуються технічним переоснащенням виробництва. Залученні джерела фінансування інноваційної діяльності представлені в розрізі коштів отриманих від емісії та продажу акцій та доброчинні внески спонсорів. Емісія акцій використовується для акумуляції коштів через додатковий їх випуск. Даний ресурс є платним, оскільки акціонери купуючи акції розраховують отримувати дивіденди. Якщо дивіденди не мають достатнього розміру то це призводить того, що акції виявляються не розміщеними.

Однією з нових форм фінансування інноваційно‑інвестиційної діяльності є венчурне фінансування. Практика венчурного фінансування передбачає інвестування як шляхом придбання акцій (паїв) компанії, так і шляхом кредитування підприємств. Процес інвестування інновацій таким способом передбачає залучення інвесторів до безпосереднього управління виробничим процесом, прийняття стратегічно важливих рішень. Наступним етапом є прийняття та реалізація розробленої стратегії. Важливим моментом реалізації стратегії є моніторинг та контроль за виконанням інноваційно‑інвестиційних проектів.

На основі моніторингу та контролю в стратегію вносяться зміни і доповнення. Моніторинг проводиться постійно на всьому етапі реалізації стратегії. Пізніше проводиться аналіз ефективності інноваційно‑інвестиційної стратегії та визначається чи досягнуто стратегічні цілі, чи ні. Якщо реалізація стратегії призводить до конкретних ефективних зрушень в розвитку підприємства, то впровадження стратегічних заходів продовжується. Якщо ж ні, тоді ухвалюється рішення про припинення реалізації стратегії, аналізуються причини, вносяться зміни, або розробляється нова стратегія. Успішна реалізація інноваційно‑інвестиційної стратегії можлива за дотримання таких умов:

  • узгодженість розмірів інвестицій та виявлення необхідності інновацій та можливих обсягів залучення інвестицій;
  • визначеність терміну реалізації завдань інноваційно‑інвестиційної стратегії;
  • оптимальне поєднання очікуваного рівня прибутковості від вкладання інвестицій в інновації та потенційних ризиків і невизначеності майбутнього періоду;
  • узгодженість запланованих інвестицій інноваційної спрямованості із загальноекономічними умовами;
  • визначення реальних часових рамок, необхідних для впровадження нововведень, які дають змогу залучати інвесторів, які усвідомлюють їх цінність.

Відповідно до законодавства України ця організація володіє, управляє або управляє окремими активами та несе відповідальність за ці активи за своїми зобов’язаннями, може набувати та здійснювати від свого імені майнові та особисті немайнові права.

Щодо розглянутої проблеми це означає, що організації несуть відповідальність за створення умов та механізмів використання ІС.

Тому необхідно визначити основні проблеми, з якими стикаються компанії при створенні ІС у сучасних умовах:

(а) відсутність власних ресурсів для інвестиційних цілей у підприємства та організації реального економічного сектору;

б) недосконалість механізму використання залучених ІВ (кредит тощо);

(c) недостатньо розвинена інфраструктура підтримки інвестицій.

Для забезпечення ефективності інвестиційних ресурсів для інноваційного розвитку компанії необхідно створювати та використовувати міжнародні інвестиційні ресурси відповідно до певних принципів, зокрема:

  • принцип достатності – забезпечення відповідності обсягу залучених інвестиційних ресурсів обсягам інвестиційних потреб компанії для інноваційного оновлення основних фондів;
  • принцип оптимальності – забезпечення оптимальної структури інвестиційних ресурсів для інноваційного оновлення довгострокових активів з точки зору ефективності інвестицій;
  • принцип мінімізації витрат – забезпечення мінімізації витрат на створення інвестиційних ресурсів для інноваційного оновлення основних засобів з різних джерел;
  • принцип ефективності – забезпечення високоефективного використання інвестиційних ресурсів у процесі інвестування інноваційного оновлення довгострокових активів компанії.

Інвестиції є одним із ключових факторів економічного розвитку та зростання добробуту та якості життя кожної країни, що забезпечує систематичне оновлення та розширення відтворення продуктивного капіталу, прискорення науково-технічного прогресу, покращення якості продукції та послуг та можливостей для ефективного та збалансованого функціонування всіх галузей економіки.

Відомо, що оцінка інвестиційної привабливості вимагає системного підходу з урахуванням інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, компанії.

Оскільки компанія в цій системі є кінцевою точкою інвестиційних ресурсів, привабливість конкретного інвестиційного проекту обумовлена ​​привабливістю всіх цих складових [2, с. 18].

Незважаючи на позитивні ризики інвестиційного потенціалу України, існує ряд негативних факторів, які спричиняють ризики у розвитку інвестиційної діяльності та знижують інвестиційну привабливість для вітчизняних та іноземних інвесторів.

Тому створення позитивного інвестиційного середовища в Україні потребує розробки ефективної інвестиційної політики країни, що ґрунтується на чіткій стратегічній позиції органів державної влади з урахуванням позитивних та негативних факторів, що впливають на інвестиційний клімат в країні.

За даними Державної служби статистики України, у січні-червні 2020 року іноземні інвестори з 75 країн інвестували в економіку країни 711,2 млн дол США.

Прямі інвестиції США (власний капітал), що на 75% менше, ніж за аналогічний період минулого року (у січні-червні 2019 року прямі іноземні інвестиції в Україну склали 2859,1 млн дол США) та на 32% менше, ніж у січні-червні 2018 року (дол. США) 1042,4 млн) [4].

Рис. 1.Обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України у 2016-2020 роках, млрд дол США

Джерело: складено автором на основі [4]

Як видно з рисунка 1, обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України значно скорочується з 2016 року.

Максимум прямих іноземних інвестицій у 2020 році склав 37,3 млрд дол США.

Це означає, що за період з 2016 по 2020 рік прямі інвестиції в економіку України скоротилися на 31,69%.

Така ситуація може свідчити про зниження інвестиційної привабливості держави та зниження рівня позитивного інвестиційного клімату в Україні.

На цю динаміку впливає політична та економічна ситуація в країні: анексія Криму, ведення бойових дій в Україні.

Характерною рисою розвитку прямих іноземних інвестицій в Україні є те, що основними країнами -інвесторами є Кіпр – 25,5%, Нідерланди – 16,2%, Російська Федерація – 11,4%, Великобританія – 5,5%, Німеччина – 4,5%, Virgin Острови (Великобританія) – 4,3% та Швейцарія – 3,9% [4].

Структура основних країн -партнерів міжнародної інвестиційної діяльності показана на рис. 2.

Рис. 2. Структура іноземних інвесторів в Україні станом на 1 січня 2020 року, %

Джерело: складено автором на основі [4]

Аналіз структури країн-інвесторів, показаний на рис. 2. у 2020 р.

Слід зазначити, що Кіпр та Віргінські острови є постійними офшорними компаніями, а загальні інвестиції становлять близько 30% прямих іноземних інвестицій.

Переважна більшість цих інвестицій в Україні – це український чи російський капітал, власниками якого є компанії на Кіпрі та інші офшорні компанії для оптимізації податків та набуття особливого юридичного статусу.

Однак у сучасній Україні інвестиційна діяльність вітчизняних та іноземних інвесторів значною мірою обмежена несприятливим інвестиційним середовищем, що є результатом впливу зовнішніх та внутрішніх факторів.

У зв’язку з цим варто розглянути рівень інвестиційної привабливості України на основі макроекономічних показників.

Одним з таких показників є показник рівня тіньової економіки (рис. 3).

Рис.. 3. Інтегральний показник рівня тіньової економіки в Україні (% від офіційного ВВП)

Джерело: складено автором на основі [5]

 Згідно з даними, наведеними на малюнку 3. Звідси випливає, що так званий інтегральний показник рівня тіньової економіки, за даними Мінекономрозвитку, становив 38% ВВП у 2020 році. Це на 4% менше, ніж за аналогічний період 2019 року.

Тому ключовим напрямком реалізації інвестиційного потенціалу компаній із зростаючим інвестиційним потенціалом має стати використання зовнішніх ресурсів для реалізації існуючих інвестиційних можливостей з метою збільшення частки ринку на існуючому ринку. Для компаній з ризикованим типом інвестиційного потенціалу стратегічною метою розвитку інвестиційного потенціалу має бути трансформація потенціалу відтворення інвестицій з метою збільшення потенціалу залучення інвестицій. Тому доцільно реалізувати трансформаційний інвестиційний сценарій. Передбачає:

  1. Оптимізація структури витрат, застосування політики скорочення витрат для підвищення платоспроможності та фінансової стабільності.
  2. Зміна структури капіталу на основі зменшення частки короткострокових кредитів, збільшення власного капіталу.
  3. Впровадження заходів щодо прискорення обороту оборотних коштів.

Інвестиційна та інвестиційна діяльність вимагає фінансових ресурсів, під якими мається на увазі сукупність джерел коштів, які є у розпорядженні компаній і мають цільовий характер.

Результати дослідження показали, що рівень інвестиційної привабливості України в динаміці років для потенційних інвесторів зростає

Ключовим напрямом реалізації інвестиційного потенціалу компаній із зростаючим інвестиційним потенціалом має стати використання зовнішніх джерел фінансування для реалізації наявних інвестиційних можливостей з метою збільшення їх частки на існуючому ринку.

Висновки з даного дослідження. На основі узагальнених положень теорії інвестування сформовано наукові положення щодо етапів формування та реалізації інноваційно‑інвестиційної стратегії стійкого розвитку промислових підприємств, які враховують принципи проблемно‑орієнтованого підходу та надають можливість реалізувати стратегічні плани в умовах динамічного коливання виробничо‑економічної системи.

Подальші дослідження в цьому напрямку потребують вивчення інноваційного та інвестиційного потенціалу в контексті розробки та впровадження інноваційної інвестиційної стратегії для забезпечення сталого розвитку підприємств.

У внутрішніх умовах, коли політична ситуація нестабільна, відбуваються різкі коливання валютних курсів, ринкові умови швидко змінюються, фінансова стабільність компаній низька, а законодавча база недосконала і постійно піддається змінам, в яких умовах суспільству необхідно залучати міжнародні ресурси. Практичний досвід показує, що компанія не здатна розвивати ефективну господарську діяльність без залучення та ефективного використання інвестицій, у тому числі міжнародних, оскільки динамічний інвестиційний процес призводить до підвищення конкурентоспроможності та забезпечує підприємству стабільні позиції на зовнішніх ринках протягом тривалого часу.

Література

  1. Бутрін Ю.В., Корнілова В.Ю. Ризики створення інвестиційного портфеля. 2016. № 2 (3). С. 10-14.
  2. Ванькович Д.В., Демчишак Н.Б., Луковська Ю.М. Діагностування стану інвестиційного клімату в Україні. 2020. Вип. №1. 11 с.
  3. Євразійський Банк Розвитку. Проектне фінансування реального сектора. URL: http://www.eabr.org/general/upload/docs/scheme/pojectfinancing.pdf
  4. Прямі інвестиції (акціонерний капітал та боргові інструменти) в економіці України/з України (за періоди з початку року) – Державний комітет статистики України. URL : http://www.ukrstat.gov.ua
  5. Інформаційно-аналітичні матеріали щодо інвестиційного клімату в Україні у січні-червні 2019, 2018, 2017 роках. URL: http://www.me.gov.ua/?lang=ukUA
  6. Статистичні дані Міністерства агропромислової політики України URL: minagro.gov.ua
  7. Фармацевтична промисловість у цифрах, ключові дані, оновлення 2020. Європейська федерація фармацевтичної промисловості та асоціацій. URL: http://www.efpia.eu
  8. Krelle W. Investitionsfunktionen / В. Крелле. Handwoerterbuch der Wirtschaftswissenschaften. Bd. 4, 2017. P. 20.

Перегляди: 278

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат