Організаційні засади обліку виробничих витрат підприємства

Автор:

Анотація: Досліджено методологічну базу організації обліку виробничих витрат вітчизняних підприємств; означено зміст виробничих витрат та умови їх визначення у системі бухгалтерського обліку; представлено структуру виробничих витрат; представлено розподіл загальновиробничих витрат у системі бухгалтерського обліку; окреслено методи обліку витрат та калькулювання собівартості продукції, їх переваги та недоліки, зокрема їх формування згідно Податкового кодексу. Наведено моделі обліку виробничих витрат , що відповідають сучасним умовах ведення управлінського обліку.

Бібліографічний опис статті:

. Організаційні засади обліку виробничих витрат підприємства//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2018. - №2. - https://nauka-online.com/publications/economy/2018/2/organizatsionnye-osnovy-ucheta-proizvodstvennyh-zatrat-predpriyatiya/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No2 Лютий 2018

Бухгалтерський облік, аналіз та аудит

УДК 657

Бондаренко Олег Олександрович

студент магістратури

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Бондаренко Олег Александрович

студент магистратуры

Киевского национального университета имени Тараса Шевченка

Bondarenko Oleg

Student of the

Taras Shevchenko National University of Kyiv

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

ОРГАНИЗАЦИОННЫЕ ОСНОВЫ УЧЕТА ПРОИЗВОДСТВЕННЫХ ЗАТРАТ ПРЕДПРИЯТИЯ

ORGANIZATIONAL FUNDAMENTALS OF ACCOUNTING FOR PRODUCTION COSTS OF THE ENTERPRISE

Анотація. Досліджено методологічну базу організації обліку виробничих витрат вітчизняних підприємств; означено зміст виробничих витрат та умови їх визначення у системі бухгалтерського обліку; представлено структуру виробничих витрат; представлено розподіл загальновиробничих витрат у системі бухгалтерського обліку; окреслено методи обліку витрат та калькулювання собівартості продукції, їх переваги та недоліки, зокрема їх формування згідно Податкового кодексу. Наведено моделі обліку виробничих витрат , що відповідають сучасним умовах ведення управлінського обліку.

Ключові слова: витрати, виробничі витрати, методи обліку виробничих витрат, моделі обліку виробничих витрат, калькулювання собівартості.

Аннотация. Исследовано методологическую базу организации учета производственных затрат отечественных предприятий; отмечено содержание производственных затрат и условия их определения в системе бухгалтерского учета; представлена ​​структура производственных затрат; представлено распределение общепроизводственных расходов в системе бухгалтерского учета; очерчены методы учета затрат и калькулирования себестоимости продукции, их преимущества и недостатки, в частности их формирования согласно Налоговому кодексу. Приведены модели учета производственных затрат, соответствующие современным условиях ведения управленческого учета.

Ключевые слова: расходы, производственные затраты, методы учета производственных затрат, модели учета производственных затрат, калькулирование себестоимости.

Summary. The methodological base of the accounting of production costs of domestic enterprises have been investigated; the content of production costs and the conditions for their determination in the accounting system have been indicated; the structure and characteristics of production costs have been presented; representation of total production costs in the accounting system; outlined methods of cost accounting and calculation of cost of production, their advantages and disadvantages, in particular their formation in accordance with the Tax Code; the models of accounting of production costs that correspond to modern conditions of management accounting have been given.

Key words: costs, production costs, methods of accounting for production costs, models of accounting for production costs, costing.

Постановка проблеми. Рівень конкурентоспроможності продукції та загальні фінансово-господарські результати діяльності будь-якого підприємства в значній мірі залежать від рівня витрат, особливо виробничих витрат. Без перебільшення, сьогодні, облік виробничих витрат займає центральне місце в бухгалтерському обліку, який відіграє значну роль в системі управління загальними витратами та підприємством в цілому. Повнота інформаційного забезпечення даними про розмір та види виробничих витрат, специфіку їх формування, надає можливість управлінському персоналу підприємства регулювати фінансово-господарську діяльність, приймати виважені та раціональні управлінські рішення. Зазначене засвідчує, що для прийняття оперативних, тактичних і стратегічних рішень щодо ефективного управління виробничими витратами підприємства необхідна ефективна організація зазначеного процесу, що включає по-перше, формування своєчасної, достовірної аналітичної інформації, що може бути забезпечена лише бухгалтерським обліком та безпосередньо залежить від його якості, по-друге, потребує дослідження сучасних методів та форм обліку виробничих витрат і, по-третє, формування якісної системи управління виробничими витратами підприємства. Зазначене й визначає актуальність обраного наукового дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В економічній літературі теоретичним і практичним проблемам виробничих витрат та організації їх обліку приділяється велика увага в роботах таких вітчизняних науковців як: Ф.Ф. Бутинеця, Б.І. Валуєва, А.М. Герасимовича, З.В. Задорожного, Г.Г. Кірейцева, А.М. Кузьмінського, М.Г. Чумаченко та інших. Серед зарубіжних дослідників варто відзначити праці: А.Ф. Аксененко, І.А. Басманова, К. Друрі, В.Б. Івашкевич, Р. Ентоні, Т.П. Карпова, М. Карренбауер, В.І. Ткач, Ч.Т. Хорнгрен, А. Яругова та інші.

Мета дослідження. Метою дослідження є обґрунтування організаційних засад бухгалтерського обліку виробничих витрат на основі дослідження базових основ теорії та методології бухгалтерського обліку витрат, форм та методичного інструментарію як основи інформаційного забезпечення системи обліку виробничими витратами підприємств.

Викладення основного матеріалу. Раціонально організована система обліку витрат на підприємстві передбачає забезпечення потреб управління та контролю в різноманітній, достовірній, доречній і своєчасній інформації про них. Тому перед кожним підприємством постає необхідність організації обліку витрат адекватно умовам його господарювання, організаційно-виробничій структурі, використовуваним технологіям і програмному забезпеченню, а також особливостям галузі, до якої воно належить.

Виробничі витрати – важлива та складна економічна категорія, яка є одним з вирішальних чинників впливу на фінансові результати суб’єктів господарювання. Тому інформація про витрати займає центральне місце в системі управлінського обліку як підприємством в цілому, так і кожним його структурним підрозділом. Необхідність вивчення виробничих витрат обумовлена також тим, що вони є базою для формування собівартості продукції, цінової політики підприємства, характеризують рівень технології та організації виробництва, а також ефективність господарювання, яка оцінюється через порівняння витрат та результатів діяльності.

Основними регламентуючим документом із обліку витрат та розкриття інформації у фінансовій звітності є П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 16 «Витрати» та «Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості», які затверджені Наказом Державного комітету промислової політики України від 2 лютого 2001 р. № 47.

Не менш важливе значення при розгляді даної проблематики має Податковий кодекс України. У пп. 14.1.27 Податкового кодексу визначено, що витрати – це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім зміни капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У нормативних актах України наводиться теж термін «витрати». Відповідно до П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” під витратами розуміється зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період. [2]. Цікавим є те, що в Плані рахунків назви всіх рахунків класу 8 та класу 9 включають термін «витрати», в П(С)БО 16 «Витрати» у п. 21, 22 при визначенні економічних елементів витрат вказується матеріальні затрати; у формі № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» ряд. 2500 має назву «Матеріальні затрати» та ряд. 2050 – «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

У зв’язку із відсутністю у обліку чіткого визначення виробничих витрат важливим етапом обліку є їх групування за певними кваліфікаційними ознаками. Найбільш достовірного відображення виробничих витрат в бухгалтерському обліку проводять за статтями витрат. Так, згідно з П(с)БО 16 загальновиробничі витрати – це витрати на правління виробництвом, амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення, витрати на вдосконалення технології й організації виробництва, витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень, витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг), витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища, інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо) [3].

Організація аналітичного обліку виробничих витрат ведеться за місцем виникнення і статтями витрат. Місцями виникнення загальновиробничих витрат є виробничі підрозділи (цехи, дільниці). Їх облік згідно з інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» [4, 5].

Рис. 1. Умови визнання витрат виробництва

Джерело: [12, с. 263].

В обліку виробничі витрати відображаються за певними об’єктами. Об’єкт витрат – продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат (рис. 2). На вибір об’єктів обліку витрат впливають особливості технологічного процесу, технічні параметри продукції, тип виробництва та ін. Крім того, при відображенні витрат потрібно обов’язково дотримуватися таких принципів: обачності, повного висвітлення, нарахування, послідовності, превалювання сутності над формою, фактичної (історичної) собівартості, періодичності [12, с. 262]. Принцип розподілу загальновиробничих змінних і постійних витрат наведений на рис. 2.

Рис. 2. Розподіл загальновиробничих витрат у системі бухгалтерського обліку

Джерело: [10, с. 102].

Однією із найскладніших і найважливіших проблем організації управлінського обліку на вітчизняних підприємствах є вибір економічно доцільного та виправданого методу обліку витрат і методу калькулювання собівартості продукції [11, с. 181].

Для обліку витрат підприємства можуть використовувати три варіанти ведення обліку:

  • використання виключно рахунків класу 9;
  • використання рахунків класу 8 і 9;
  • використання спрощеного Плану рахунків суб’єктами малого підприємництва, а також організаціями, діяльність яких не направлена на ведення комерційної діяльності.

У процесі операційної діяльності підприємства виникають виробничі витрати, що включаються у собівартість реалізованої продукції. Відповідно до норм П(С) БО №16 «Витрати» до таких витрат відносяться: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі витрати й постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) підприємства встановлюють самостійно. Загальновиробничі витрати розділяються на постійні й змінні. Постійні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом, які не змінюються при зміні обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, ділянок), які змінюються прямо пропорційно зміні обсягу діяльності. Підприємства самостійно визначають перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат.

Суть розподілу постійних загальновиробничих витрат з використанням бази розподілу при нормальній потужності полягає в тому, що сума постійних загальновиробничих витрат, розподілених на кожен об’єкт витрат, не збільшується в результаті низького рівня виробництва або простоїв. Отже, собівартість продукції не буде завищеною.

Розподіл постійних і змінних загальновиробничих витрат на продукцію, роботи, послуги, здійснюється за такими принципами: змінні загальновиробничі витрати розподіляють на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду; постійні загальновиробничі витрати розподіляють на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній потужності. Приклади баз розподілу: години праці; заробітна плата; обсяг діяльності; прямі витрати; інше [11, с. 190].

Підприємство обирає ту базу розподілу, яка найточніше відображає зв’язок між загальновиробничими витратами і обсягом готової продукції. Наприклад, доцільно використовувати години праці основних працівників на тих підприємствах, де обсяг продукції залежить від кількості відпрацьованого часу.

Для розподілу загальновиробничих витрат підприємству необхідно [11, с. 192]:

  • визначити показник нормальної потужності підприємства (очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства впродовж декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва).
  • вибрати відповідну базу розподілу загальновиробничих витрат. База розподілу може відрізнятися від показника нормальної потужності підприємства, але обов’язково повинна відображати рівень виробництва (обсяг діяльності) [10, с. 101].
  • визначити планову величину показника бази розподілу, яка співвідноситься з показником нормальної потужності.
  • визначити планову величину постійних загальновиробничих витрат (у грн.) наступного року. Визначити планову норму розподілу загальновиробничих витрат (НРпл) (у грн.) [10, с. 102]:

де ПЗВпл – плановий показник постійних загальновиробничих витрат;

БРпл – плановий показник бази розподілу.

Планова норма розподілу загальновиробничі витрат – це показник, який визначають на початку звітного року і використовують кожного місяця при здійсненні розподілу загальновиробничих витрат підприємства. Якщо фактичний рівень виробництва продукції вище запланованого, то у виробничу собівартість виробленої готової продукції включатимуться всі постійні загальновиробничі витрати [10, с. 102].

Важливим методологічним питанням організації управлінського обліку виробничих витрат на підприємствах є вибір найбільш ефективної моделі їх обліку, яка забезпечить оптимальне поєднання, збалансованість та узгодженість різних видів існуючих методів і буде максимально адаптованою до вимог системи управління. Узагальнюючи результати проведених теоретичних досліджень, можна зробити висновок, що поєднання різних видів методів обліку витрат призводить до формування різноманітних альтернативних облікових моделей, що можуть бути використанні різними суб’єктами господарювання в залежності від галузевих особливостей. На думку Н.В. Прохар, Ю.О. Ночовна, у такий спосіб можна виокремити вісім базових альтернативних моделей організації обліку витрат, зображених нами, а саме [12, с. 203]: модель обліку стандартних повних витрат за процесами, модель обліку фактичних повних витрат за процесами, модель обліку стандартних неповних витрат за процесами, модель обліку фактичних неповних витрат за процесами, модель обліку стандартних повних витрат за замовленнями, модель обліку фактичних повних витрат за замовленнями, модель обліку стандартних неповних витрат за замовленнями та модель обліку фактичних неповних витрат за замовленнями.

Для розрахунку виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) та оцінки запасів у бухгалтерській науці та практиці використовують дві системи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції:

  • метод повного розподілу витрат – «абсорпшен-костинг»;
  • метод, в основу якого покладено включення до собівартості продукції лише змінних(прямих) витрат – «директ-костинг».

Обидві системи повністю відповідають одна одній у підході до обліку невиробничих витрат, а саме: їх обліковують як витрати звітного періоду. Основна відмінність між ними полягає в тому, що в першій – системі повного розподілу витрат – постійні загальновиробничі витрати після розподілу включають до собівартості продукції, що випускається, а в другій – системі змінних (прямих) витрат – їх вважають витратами звітного періоду [11, с. 13].

Сьогодні існують розбіжності між формування собівартості продукції за системою калькулювання змінних витрат та процедурою, запропонованою Податковим кодексом. Вірно з цього приводу зазначає Озеран А., що на перший погляд, аналізуючи п. 138.8 Кодексу, здається, що підприємствам України пропонується з метою оподаткування визначати собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт та наданих послуг за системою калькулювання змінних витрат. Однак це не зовсім так, про що свідчить інформація, наведена в табл. 1. Отже, методику формування собівартості вироблених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно з Кодексом не слід ототожнювати із системою калькулювання за змінними витратами. Тим більше, що при калькулюванні за змінними витратами до виробничої собівартості не завжди включаються всі прямі витрати, а тільки прямі змінні. Будь-які прямі постійні виробничі витрати та будь-які прямі постійні невиробничі витрати не включаються до виробничої собівартості продукції [10, с. 13].

Таблиця 1

Склад собівартості продукції за системою калькулювання змінних витрат та податковим кодексом України

Склад витрат, що включаються у собівартість Система калькулювання змінних

(прямих) витрат

Кодекс
Прямі матеріальні витрати + +
Прямі витрати на оплату праці + +
Інші прямі витрати + +
Змінні загальновиробничі витрати +
Амортизація виробничих основних засобів і нематеріальних

активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів,

виконанням робіт, наданням послуг

Амортизація виробничих основних засобів за

умови застосування виробничого методу

+
Вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг +

Джерело: [10, с. 14].

Висновки. Отримані результати наукового дослідження засвідчили, що розвиток вітчизняної обліково-аналітичної практики підприємств потребує наявності реальних економічних, законодавчих і наукових передумов впровадження раціональної системи організації управлінського обліку. При цьому, з метою ефективної організації обліку виробничих витрат автором розкрито її основні засади, що полягають у наступному: визначено методологічну базу формування виробничих витрат; уточнено зміст поняття «виробничих витрат» та їх місця у системі обліку загальних витрат підприємства; визначено основні об’єкти управлінського обліку та систематизовано структуру загальновиробничих витрат; досліджено облікові процедури зарахування виробничих витрат на формування собівартості продукції; узагальнено сучасні моделі та методи обліку виробничих витрат; зазначено існування принципових відмінностей між обліком витрат і калькулюванням собівартості, що пов’язані із різними об’єктами дослідження, що визначає необхідність відокремлення методів обліку витрат та методів калькулювання собівартості готової продукції; узагальнено сучасні ідеї і підходи до існуючих методів обліку витрат і виокремлено альтернативні облікові моделі, що відповідають сучасним потребам управлінського обліку.

Література

  1. Податковий кодекс України : закон України від 02.12.2010 р. №2755-VІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.
  2. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» : Наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013 , №73 із змінами від 14.03.2017. Внесення змін (наказ від 17.02.2017 N 241 /z0267-17/) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/.
  3. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати»: Наказ Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999р. №318 із змінами від 25 вересня 2009р. №1125. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/.
  4. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій затверджена наказом Мінфіну №291 від 30.11.99 р. із змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/.
  5. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування [Текст] : Наказ Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99 / Нове діло. – 2000. – № 15 (34).
  6. Олійничук О. І. Витрати, доходи та прибуток у системах обліку й аналізу лісогосподарських підприємств : автореф. на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.09 – бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності). – Тернопільський національний економічний університет, Тернопіль, 2011. – с. 20.
  7. На основі Безверхий К.В. Ще раз про тлумачення сутності понять “затрати” і “витрати”, “витрати виробництва” та “виробнича собівартість” / К.В. Безверхий // ВІСНИК ЖДТУ. – 2010. – № 2 (52). – С. 222-228.
  8. Безверхий К.В. Зміст і співвідношення понять “витрати” та “затрати”, “витрати виробництва” й “виробнича собівартість” / К.В. Безверхий // Фінанси, облік і аудит: зб. наук. пр. [ред. А.М. Мороз]. – К. – 2008. – Вип.11.1 – С. 174-180.
  9. Остапенко Я. О. Облік витрат на виробництво та собівартість продукції в ринкових умовах / Я. О. Остапенко // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). – 2010. – 2(49). – С. 121-126.
  10. Карпушенко М. Ю. Організація обліку : [навч. посібник (для студентів економічних спеціальностей, які навчаються за спеціальністю «Облік і аудит»)] / М. Ю. Карпушенко; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х. : ХНАМГ, 2011. – 241с.
  11. Озеран А. Проблеми узгодження стандартів (правил) бухгалтерського обліку і норм податкового кодексу у частині загальновиробничих витрат та їх відображення у фінансовій звітності / А. Озеран // Бухгалтерський облік та аудит: науково-практичний журнал. – 2011. – №3. – С. 13-17.
  12. Бухгалтерський облік: навчальний посібник / Н.С. Акімова, О.В. Топоркова, Т.А. Наумова, Н.С. Ковалевська, І.В. Янчева, В.В. Янчев – Х. : «Видавництво «Форт» , 2016. – 447 с.
  13. Прохар Н.В. Облік доходів, витрат і фінансових результатів: проблеми теорії та практики: [монографія] / Н.В. Прохар, Ю.О. Ночовна. – Полтава : РВВ ПУЕТ, 2011. – 257 с.

Перегляди: 1793

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат